Мордокнижне

Вчоний кіт почитує батхєрди по поводу переіменування тяжолого наслєдія тоталітаризму і пригадує як на початку 90-х у Львові одномоментно переіменували більше 100 вулиць, звісно спочатку народу було тяжко звикнуть, але нічо за роки 2-3 всьо устаканилося і тепер вже ніхто не каже на вулицю Володимира Великого гидке Артьома чи на Городоцьку - Первого Мая.

Так буде і з Дніпропетровськом який можливо переіменують у Дніпровськ чи у який Дніпроград шоби мєсним було удобніше вживати посполите "Днєпр".

Аргументація штибу " шо у нас другіх дєл нєту кромє как пєрєімєновивать города і уліци" видає з головою ватоцефалів які спочатку рвали тєльняшки на груді за пам'ятники вождю мірового пролєтаріата а тепер страдають по поводу топоніміки.

Вчоний кіт хоче нагадать особенно упоротим шо совєцька власть куди би вона не прийшла, в першу чергу занімалася якраз цим не особенно важним дєлом, тоїсть авральним методом їбашила таблички з новими назвами вулиць і проспектів, кстаті і третій рейх занімався тим же. Потомушо люба імперія, шоби вона не декларірувала для внутрішнього вжитку підкорених народів, старається сформувать свою реальність і закріпитися у свідомості через топоніми.

Бо якшо ти живеш на уліце Лєніна чи на якійто Гітлєрштрассе, то який ти в пизду українець,нє?

Будьмо уважні.

Слава Україні!