Село. Закарпаття...

Наш час. Бабі вже за 90, айбо до церкви ще ходить. А от із церкви дійти додому вже трудно - з гори важче спускатися, ніж підніматися. То її машиною звозять. Баба перша на все село майстриня пекти паски. І щороку пекла їх штук по 20. А потом сказала: тяжко, най молоді вже печуть. І минулого року не пекла. Її теж без паски не оставили, привезли в хату. Баба подякувала, благословила. І цілий рік нічого не казала.

А зараз знову сама взялася пекти паски. Того року - каже - молода пекла. Айбо хиба молода знає, як треба добру паску спекти? То на цей Великдень взялася пекти знову сама. Ну, не зовсім сама - більше порядкує і контролірує сітуацію, бо є кому і тісто намісить, і піч розтопить. Сусідські господині ходять за бабою, як гусята за гускою. Перенімають опит, значить. І ота молода заглянула, та шо того року бабі паску приносила. Баба до неї повчально: - Учися, Маріко, бо ти щи молода!

Маріка почтітєльно улибається і вчиться. Їй же всього лише 76.