Проблєма імпортозамєщєнія гораздо глубже

"В Москве проведут молебны в поддержку импортозамещения" - Лєнта.вру

- Пі... Пі... Пі... - тихо попискував Гундяй, напоминая первий совєтский спутнік. - Пі... Піздєц... Піздєц...
Новєнька Лада Каліна агресівно ричала неосвящонним двігатєлєм, зайняв мєсто дорогого бронірованого мерседеса на патріаршем віп-паркінгє.
- Прікажете омить машину святою водой? - уточнив архієрєй в штатском, наскоро освящая водопроводні труби бліжайшої автомойки.

- Скотіна, гдє моя тачка? - дівним фальцетом поінтєрєсувався Гундяй, цепляясь архієрєю в бороду і при етом случайно сривая з нього офіцерскій погон. - Я тєбя, сволочь, щас так золотим крєстом анафємствую, шо родная мать не узнаєт!
- А шо я могу? - іспуганно оправдувався архієрєй, тича в небо дрожащим пухлим пальцем, увєшанним золотими брюліками. - Ето пріказ оттуда. У нас же сєйчас в странє актівноє імпортозамєщєніє.
- Оставьтє церковь в покоє. Вам шо, жидов не хватаєт? - кіпішував Гундяй. - Вчєра какому-то оборзєвшему вискочкє с Грєції драгоценну ікону отдалі, сєгодня мой мерседес. А завтра, спрашується, шо: іконостаси переплавім на золотиє сліткі в стабфонд?
- Ну ето уже крайній варіант, - смутився архієрєй, поправляя обвисший маузєр. - Сначала обложим церковь налогом, заставім платіть арєнду.
- Пі… Пі… Пі… - снова нєрвно запищав Гундяй. - Підараси, вот ви всє кто!
- Можно подумать, ето кому-то новость, - пожав плєчами архієрєй. - Кстаті, мєня попросілі передать вам пріказ самого провєсті по странє молєбни в поддєржку імпортозамєщєнія. Только тут, відітє лі, єсть нєбольшой конфуз...
- Нєбольшой? - вскіпєл Гундяй. - А я би сказал, огромний такой конфуз. Хрєн вам, а не молєбєн, пока не вєрньотє на мєсто мою машину. Ето ж додуматься, драгоценні церковні духовні скрєпи імпортозамєстіть какім-то вєдром з болтами і шестірьонками...
- Машина ето фігня, - завєріл архієрєй. - Проблєма імпортозамєщєнія гораздо глубже. Вот взяти хотя би крєст, ето же рімская традіця, совєршенно чуждая нам. На Русі іспоконвєков саділі на кол. А почітать пісаніє: Марія, Матвєй, Пьотр - куда ні шло. Но Іосіф, Марк, Іоанн? Не говоря вже о том, шо у нашого Господа откровєнно нєрусске імя Ісус і проповєдовал он не в Росії, а в Ізраілє. Так шо же ми, получаєтся, будєм моліться об імпортозамєщєнії імпортірованним богам?
- Послєдній раз спрашую, куда ви дєлі мою машину? - грозно сказав Гундяй, безуспєшно питаясь втиснути грузне тєло в Ладу Каліну. - Как я могу в етом єздіть, єслі я не могу в ето сєсть?
- Слєдоватєльно, перед нами встал вопрос глобальной церковной рєформи, - продолжав Архієрєй. - К прімєру, у ісконно русской сємєйной пари Івана да Марьї в пітєрской коммуналкє роділся богомладєнєц Владімір Владіміровіч. І уже не хрістос от слова хрєст, а колосс от слова кол. Колосс вообщє харошеє слово, подчоркує сілу і мощь...
- Я в послєдній раз спрашую: машину возвращать будєтє? - визвірився Гундяй, в сєрдцах отривая от бєдной Каліни двері.
- І прішлі к нєму на поклон не волхви, а, скажем, Обама, Мєркєль і Цзінпінь... Хотя нєт, Цзіньпіня лучше в таком контєкстє не вспоминать, - размишляв архієрєй. - Пусть будєт Олланд. І не на звєзду оні шлі, а на огнєнний слєд лєтящих на укропов, прібалтов і бєларусов "іскандеров" і "тополєй"...
- Довєлі до ручкі страну своєй дурацкой войной, - сокрушався Гундяй. - А ботокс главному, інтєрєсно, тоже імпортозамєстілі?
- Но прослишал о рождєнії богомладєнца правящій в то мутноє врємя злобний укроп Хрущов, - размишляв архієрєй. - І тут же іздав указ умєртвіть Крим, отдавши його хохлам на поруганіє. І вибросіть бога отца Йозю Віссаріонича із Мавзолєя. Хотя нєт, снова какой-то Іосіф… Одні жиди навкруги.
- Короче, я так понімаю, ми ні о чом не договорімся, - рєзюміровав Гундяй, доставая із-за пазухи огромне каділо.
- Кстаті, а каділо ісконно русскоє, ілі єго тоже надо в шото би пєрєплавіть? - задумався архієрєй, снімая фуражку і почосуя лисину.
- Кончай богохульствовать, - наставітєльно проізньос Гундяй, с размаху ударяя архієрєя каділом по тємєчку. Той охнув і осєл на асфальт, улибаясь ідіотской улибкой.
- Імпортозамєщєніє їм подавай…- бурчав Гундяй, обискуя його кармани. - Должен же у нєго бить хоть какой-то намьок на то, гдє мой красівий мерін... А молєбни ми провєдьом, шоб у етіх сраних козлов до конца жизні било грьобане імпортозамєщєніє...
Гундяй ізвльок із нагрудного кармана архієрєя в шатском дорогой платіновий брєлок, обрадованно закрічал і нажав на кнопку. В бліжайшем грузовікє шото дико взрєвєло і радостно запищало сігналізацієй.
- Нашол! Нашолся, родімий! - обрадувався Гундяй і вприприжку побєжал в патріарші хороми за огромним тяжолим ломом...