Я довго думав, чому не виходить більше писати смішно і позитивно. Адже Путін лишився тим самим хєрачлівим недомєрком з інтєллєктом амьоби і рєфлєксами бєшеного бультер'єра. Ось тільки він замурувався у своєму закритому середовищі й більше не намагався шукати якусь повагу чи розуміння серед лідерів цивілізованого світу.
І от, виявляється, де заховалась проблема: на фоні вільних, розумних людей Путін виглядає уніженним й жалким, як і положено класичному, еталонному Хуйлу.
Та серед свого оточення, сірої маси пересічних росіян він постає розумним, коварним, хитрим і даже схожим мєстами на здичавілого і далеко неправославного полубога.
І постало нове питання: ким треба бути, щоб дозволити недалекому крадію і збоченому садисту керувати собою цілих п'ятнадцять років?
Відповідь не забарилася - треба бути ницими лицемірами й брехунами.
Це дуже легко відстежити в блогах різних форматів, від ЖЖ до Вконтактє і Одноклассніков. Україна до певного часу була російському обивателю глубоко по цимбалах, аж раптом заповнила вільний простір, потіснивши цвєточки, котєгов і героїчні балади про Путіна і безкрайні хлопковиє поля.
І надмірна увага до нас потекла ядовитою ненавистю із моніторів агонізуючих ватоцефалів.
Ненавидять Україну не за Майдан, і не за європейський вибір. Не за мову, культуру, історію. І навіть не за колір шкіри чи розріз очей, як то буває у недозрілому общєстві.
Нас ненавидять за те, що ми зрозумілою кожному росіянину мовою кажемо правду.
Правду, яку вони дуже хочуть забути назавжди і не згадувати ніколи. Бо прийнявши той факт, що Росія нагло і безцеремонно розпочала загарбницьку війну, треба відмовитися від міфу про народ-побєдітєль фашизма, віри у особливу наддуховность, торжество благоестія й православія, широку російську душу і благородне серце.
І, шо найважче, треба, нарешті, погодитися і з тим, що Росією вже багато років поспіль править не мудрий, добрий і озабочений процвєтанієм покровитель, а жадний і недальокий паразіт і убивця.
І немає ніякої передової російської науки. бо наука потребує розумних людей, які давно потікали в інші країни через залякування і репресії. Розумна людина завжди підсвідомо бореться з культом лічності, особливо коли почітаємой лічностью є неказісте чмо.
Культури також немає через повальне хуйлопоклонство і духовноскрєпство. Без просування вузьколобої, ущербної фашистської ідеології в сучасній Росії неможливо пробитися в люди. А на закомплексованих ідеологіях культура не культивується, в цьому переконалося людство не раз ще у минулому сторіччі.
Все, що знає житель Росії про власну країну - лиш надута незграбною пропагандою мильна бульбашка. Яка неодмінно лусне, якщо вимкнути телевізор бодай на декілька днів і піти прогулятися депресивними вуличками власного міста, уважно роздивляючись навкруги.
Та дурень завжди реагує агресією на будь-які спроби вказати на його дурість. Навіть коли ці спроби відбуваються мимоволі, як, наприклад, Майдан. На якому вільні й порядні люди показали наочно, що потрібно робити із оборзєвшим чмом, який аж занадто міцно вцепився у золотий унітаз...
Інколи так буває, що включивши світло і побачивши власну обригану голу кімнату із обшарпаними стінами й почорнівшою від сирості й плєсєні стелею, хочеться тупо розбити лампочку, тупо нажраться і тупо не думать про те, як низько упав у своєму житті.
І ми, на жаль, зараз є тією самою лампочкою. Саме тому росте рейтінг Путіна під час активних бойових дій: велика багатомільйонна нація пізнала через нас свою справжню суть. І для неї то так нестерпно, що дужче за все Росія зараз бажає, аби нас із вами не було взагалі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий