- Досталі, козли, уроди, - шипів Путін, непроізвольно пуская слину і старатєльно гепая по мобілкє ядєрной кнопкой. - Тот заболєл, етот не хочет, ну а тому так вообще об'явили імпічмєнт.
Роздробивши мобільнік, він достав із кармана ножниці і бросився вирізать Лукашенка із фотографій в сємєйном фотоальбомє.
- Прєдатєль, сволочь. Хєрачить...
Внєзапно припавший пилью совєтский дісковий тєлєфон у стєни прокашлявся і затрєзвонив, пугая патрульних стєрхов, круживших стєрвятніками над Кремльом.
- Альо? - удівльонно проізньос Путін, осторожно снімая трубку.
- Прівєт, Хуйло, - бодро поздоровалась та. - Дещиця на проводє. Помніш? Которий ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла.
- Ти охрєнєл звоніть? - набичився Путін. - Шо сєбє возомніл?
- Не кіпішуй, Хуйло, бо ботокс от нєрвов скисне, - посовєтувала трубка. - Пацани наші просто к тєбє дозвониться не можуть. Говорять, мобілка не отвічає. А прямой номєр только у мене єсть. Тут дєло в чом: Порох устраїваєт парад в честь побєди над фашизмом, хочет тебе прігласіть. Будут Мєркєль, Олланд, Обама і даже Цзіньпін. Прієдєш?
- А Лукашенко будєт? - злобно уточнив Путін.
- Всє будут, только тебе не хватаєт. А бєз тєбя нікак, надо же показать подрастающему поколєнію, шо конкрєтно ми побєділі сємьдєсят лєт назад.
- Скотіна усатая, хєрачить, хєрачить, - забулькав Путін. - А ти пошол нахрєн, чмо. Єщо раз сюда позвоніш - і ядєрна пиль, понятно?
- Та ладно тєбє, Хуйло. Я же только по дєлу. Всьо, давай, не скучай там в свойом одіночествє, - насмєшліво попрощалась трубка.
- І не смєй нікогда називать мене больше хуйлом, понятно? - заверещав Путін, но в отвєт вже давно раздавались короткі гудки.
- Лаврова ко мнє, немєдлєнно! - потрєбував Путін.
- Сєдлать ілі так привести? - уточнили із корідора.
- Нємєдлєнно я сказав!
По мраморному полу громко зацокали копита і унила коняча морда сунулася в дверной пройом.
- Звалі? - уточнила морда.
- Укропи парад побєди укралі, - ридав Путін, размазуя ботоксні сльози. - Нахрєна я угрохав, спрашується, остаткі бабла на пафосне шоу на Красной площаді? Порєчєнков в ролі Жукова, кримські байкєри в ролі потрьопаних войною солдат... Всє еті дєкорації, Міхалков в качествє рєжисьора... Остатки ядєрного оружія вишкріб по всєй странє. А мір тєм врємєнєм буде смотрєть на своїх лідєров на Хрещатику і нічего не увідіт? Не поймьот, за шо мене надо бздєть?
- Незадача, - пєчально отмєтіл Лавров, пожовуя в задумчивості овес. - Может, бистрєнько отожмьом Кієв і отмєнім у них парад?
- С ума сошол? - разозлився Путін. - Во-пєрвих, как только я открою на западє полномасштабний фронт, к нам в попу нємєдлєнно постучиться Кітай. А во вторих, мнє січас очєнь надо в Бєларусь отправить вєжлівих чєловєчков, бо таракан усатий совсєм оборзєл.
- Тогда шо прікажетє дєлать? - почтітєльно освєдомілся Лавров.
- Ти же у нас міністр? Вот і рєагіруй, - вскіпєл Путін. - Привикли шо всьо на мнє, овьос переводите...
- Я понял, не надо крічать, - попросив Лавров. - Разрєшитє ідті рєагірувать?
Путін кивнув і в припадкє бєшенства забився в конвульсіях об рєзінову стєну...
Порошенко недоумьонно вертів в руках гєрбову бомажку з офіціальним отпєчатком лошадіного копита і нєрвной, размашистой подпісью.
- Возмущаєт наглий цинізм? Фашисти рішили, будто оні не фашисти? Мірові лідєри єдут освящать третій рейх? Хєрачить, хєрачить, хєрачить? Шо це за пасквіль?
- Понятія не імєю, - недоумьонно потиснув плечима Клімкін. - Пєчать вродє настоящая, пахнєт навозом...
- Пассаж про скатівшийся в пучіну фашизма мір і ядєрну пиль цитіруют, мєжду прочім, всі мірові ізданія, - замєтіл Порошенко, листая планшет. - Значить не фейк. Ви точно нічого їм не посилали?
- Конєшно же нєт, - завєріл Клімкін.
- Ну тогда напиши офіційне опровєрженіє. Только сначала отвєть на всє прєдложенія нємєдлєнно прєдоставить Українє оружіє. І, судячи з їх колічєства, сьогоднішня ніч у тебе буде безсонной...
Комментариев нет:
Отправить комментарий